• agrotradempo

Графічний образ храму Юрія Переможця в контексті української ідентичності

У християнстві є ціла плеяда святих-воїнів, що стали покровителями ратної справи. Іронія історії людства полягає в тому, що тим самим святим могли молитися народи, які воювали один з одним. Так і сталося з Георгієм / Юрієм. Для української історії цей святий відігравав важливу роль у пошуках і захисті своєї ідентичності. З іншого боку, Росія використовувала образ цього святого для сакралізації своєї імперської діяльності.


Тому для цього храму було важливо знайти точний погляд на християнський подвиг святого Юрія, який був би притаманний українській традиції, зламати існуючі стереотипи. У нас це не георгіївська стрічка і войовниче розширення земель, а демонстрація гідної миротворчості та захисту, трудів праведних на своїй землі.


Різне трактування тих самих історичних та сакральних подій і постатей є причиною різного світосприйняття націй.

Хрещення Київської Русі почалося саме з місця шанування святого великомученика Юрія Переможця. Князь Володимир прийняв святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі. Ярослав Мудрий при хрещенні отримав ім’я цього Святого, а в 1037 р. розпочав будівництво Георгіївського монастиря в Києві, що став частиною сакральної типографії святого міста: Софія, Десятинная церква, Золоті ворота. З X по XIII століття, внаслідок наслідування цієї традиції, георгіївські храми стали з'являтися по всій Русі-Україні, а святий Георгій/Юрій набув образу святого Побідоносця, покровителя війська з одного боку, захисником хліборобства —з іншого.



У більшості людей Святий Георгій асоціюється з драконом. Однак дракона немає в ранніх версіях Діянь, включно з сирійською та грецькою версіями. Спочатку слово «дракон» було просто епітетом імператора Діоклетіана. Так, сирійська версія називає імператора «зміюка». Цей епітет був скоріше чимось на кшталт обзивалки-кричалки харківських футбольних фанів на адресу диктатора сусідньої держави. Тобто іконографія була символічною, вона показувала боротьбу вільної людини з поганським тираном. Дракон з'явився лише в текстах XII століття. Сучасна ж науково-церковна агіографія цілком слушно ставиться з іронією до різних див, що записані в життях, як от врятування царівни, що була призначена в жертву драконові.


Логотип є камертоном проєкту, тому дуже важливо з самого початку закласти естетичні принципи храму, де графічна гострота підкреслює, з одного боку, українську ідентичність й народну щирість вкупі зі зразками стародавнього сакрального живопису, а з іншого боку, не боїться сучасного художнього експерименту та легких графічних рішень.



У логотипі храму ми зобразили спокійний молитовний стан і гідність воїна, притаманні споконвічномух образу Юрія. Було розроблено кілька варіантів для різних завдань і випадків. Досить традиційний образ в медальйоні з поясним зображенням. Такого типу іконографію святих ми можемо бачити, наприклад, на арках Софії Київської в колах або візантійських ювелірних виробах. А живі написи імені святого заповнюють навколишній фон, підкреслюючи грецько-українську церковну пластику. Назва храму може йти як по колу, так і під малюнком ікони з хрестом-монограмою ПЦУ.


Також створена більш традиційна іконографія святого верхи на коні. Але на відміну від багатьох відомих ікон ми звернулися до грецьких зразків, де святий не захоплений боєм з драконом, а урочисто їде на коні і ніби мимохідь, майже непомітно, вражає символ тиранії й несвободи — зміюку з короною російської імперії.


Таке графічне зображення більш точно виражає насамперед християнську перемогу мученика над мучителем, мінімізує казкові трактування агіографії та актуалізує подвиг святого в контексті трагедій й викликів сучасної української історії.


«З вірою твердою вперед, за Україну!» — скорочена версія девізу полку Петра Болбочана, який так багато зробив для захисту вітчизни. Девіз підкреслює твердість у відстоюванні миру й захисті від зазіхань на нашу землю та дух.


Шрифтове рішення є балансом традицій слов'янської в'язі і сучасних типографічних засобів, де каліграфічні удари нагадують одночасно пробіли на іконах й естетику графіті.


Створення художнього образу храмового простору передбачає змішання кількох стилістичних естетичних компонентів для того, щоб передати відчуття затишної молитовної домашньої атмосфери для воїнів що певернулись до дому після тяжких віпробувань, сучасного артпростору та освітнього центру.

38 перегляд0 коментар
PSU.png
NGU.png
1279902.png